Це був один із найзворушливіших моментів випуску. Під ніжну музику, на літній площі перед корпусом, у вальсі закружляли не лише випускники… Разом з ними — учні 1 та 2 курсів, ті, хто продовжать училищну історію.
Цей танець — не просто традиція. Це вдячність за кожен прожитий рік, за кожен день навчання, за все, що лишається позаду, і за те, що чекає попереду. І саме в цю мить… з неба впали краплі літнього дощу. Тихі, теплі, як сльози радості.
Здавалося, що сама природа благословляє наших випускників на щасливу дорогу. Дощ не завадив — він лише додав чарівності. Танець під дощем став символом: навіть якщо небо хмариться — життя триває, і в ньому завжди буде місце для краси, музики та мрії.
Вальс дитинства, юності, і першого кроку в доросле життя. Прощальний. І незабутній.
|
|