Училище, яке йде в ногу з часом (ІІ частина)

Нещодавно ви мали змогу ознайомитись із статтею про наш навчальний заклад, яка була розміщена в газеті «Тетіївська земля». Але, щоб докладно розповісти про життя нашого училища – не вистачить і багатотомної книги. Отож, пропонуємо вашій увазі ще один матеріал, який підготували журналісти даної газети після спілкування з учнями та працівниками ВПУ – 42.
Дана стаття датована 5 червня 2018 року.

УЧИЛИЩЕ, ЯКЕ ЙДЕ В НОГУ З ЧАСОМ (ІІ частина)

В одному з травневих номерів районки ми вже знайомили наших читачів з ВПУ №42 м. Погребище. Як ми зазначали, цьогоріч навчальний заклад здобув диплом Гран-прі “Лідера професійної освіти України” на Всеукраїнському конкурсі. Тобто, даний навчальний заклад визнаний в Україні кращим з-поміж інших.
У чому ж особливість цього училища? Адже тут, як і скрізь, працюють кваліфіковані викладачі, майстри та інструктори виробничого навчання, яким не байдужа справа виховання та навчання підростаючого покоління.
Однак значну перевагу заклад має – а саме, має в своєму розпорядженні 177 га орної землі, яка призначена для навчання учнів за професією “Тракторист- машиніст сільськогосподарського виробництва”. Але, поряд з навчанням учнів, училище доволі успішно використовує землю за прямим призначенням – вирощує цілий ряд сільськогосподарських культур та застосовує при цьому сучасну техніку та новітні аграрні технології. Зокрема, під час відкриття у квітні 2018 року на базі училища навчально-практичного центру агротехнічних технологій, учасники заходу побували на полях навчального господарства, де мали можливість спостерігати за інноваційними технологіями з використанням GPS при посіву кукурудзи та сої.

Серед інших навчальних закладів Вінниччини училище має найменше землі, однак, має найбільший прибуток з гектара.
Про це розповів кореспонденту газети працівник училища А.М.Соборов. З одного гектара тут отримують 15 тисяч чистого прибутку. Переважна більшість цих коштів спрямовується на покращення та розвиток матеріально-технічної бази.
Довгий час училище владало гроші в землю, а тепер земля дає суттєву віддачу. Навчальний заклад може не тільки купувати новітню техніку та агрохімікати, але й створювати практично “з нуля” нові лабораторії та кабінети, відкривати для навчання нові професії (такі, наприклад, як автослюсар).
Училище не віддало ці землі комусь в оренду (як це зробили інші, маючи тепер із того проблеми), а працює на них самостійно. Це, в першу чергу, заслуга директора навчального закладу Сергія Огородника, який має своє бачення розвитку училища, і воно його не підводить. Сергію Васильовичу вдалося поєднати навчальний процес з ефективним використанням землі, впровадженням нових аграрних технологій. Тож і учні мають змогу ефективно навчатися, і училище заробляє кошти.
ЗАВДЯКИ заробленим власним коштам училище розвивається.
ІНШИЙ напрямок отримання прибутку – курси водіїв всіх категорій і трактористів-машиністів сільськогосподарського виробництва, які проводяться на платній основі. Багатьох людей далеко не підліткового віку (які вважали, що їм не потрібна робітнича професія, а цілком достатньо вищої освіти) життя змусило отримати саме робітничу професію, оскільки так у людини з’являлася реальна робота. Тому вони через центри зайнятості чи самостійно навчаються на даних курсах. Щороку училище випускає 4-5 таких груп.
Завдяки заробленим коштам навчальний заклад лише за два останні роки облаштував чотири нових кабінети “під Євро” за усіма вимогами сучасної освіти, дві навчальні лабораторії з новітнім устаткуванням, придбав учнівський автобус, нові твердопаливні опалювальні котли, замінив понад 60 вікон та 20 дверей на металопластикові, замінив на нові практично всі меблі в гуртожитку, облаштував тротуарною плиткою пішохідні доріжки, тощо. Окрім цього, постійно вкладаються кошти в поточний ремонт приміщень та техніки, замовляються нові сучасні навчальні стенди, комп’ютерна та офісна техніка.
Їдальня, де можуть одночасно харчуватися 150 дітей, до того ж, тричі на день, має сучасний дизайн приміщення та досвідчених кухарів.
Училище має багато планів, які поступово втілює в життя. Вже розроблено проектно-кошторисну документацію та закумульовано частину коштів на будівництво сучасного стадіону зі штучним покриттям, розпочато роботи з утеплення гуртожитку, є напрацювання для отримання у перспективі ліцензії на підготовку молодших спеціалістів – а, отже, з часом училище може стати ліцеєм чи коледжем.
Все це неможливо було б зробити без висококваліфікованого, згуртованого для досягнення єдиної мети колективу, який генерує багато ідей щодо подальшого розвитку закладу. Кожна посадова особа училища (майстер, викладач) вносить керівництву на розгляд пропозиції за напрямками своєї роботи. Дані пропозиції ґрунтовно вивчаються та обговорюються на нарадах, і якщо їх підтримує більшість – втілюються в життя. Тобто, керівництво створює можливості працівникам для самореалізації та підтримує слушні пропозиції. Але необхідно працювати. Вислів “А нам би до весни” в Погребищенському ВПУ №42 не проходить…

У КВІТНІ 2018 року на базі ВПУ-42 відкрито навчально-практичний центр агротехнічних технологій.
Це стало можливим тому, що учили ще має одну з найкращих в Україні матеріально-технічну та навчальну базу. Підґрунтям для його створення стали тренувальні майданчики з професій: тракторист-машиніст с/г виробництва, слюсар з ремонту автомобілів, електромонтер, електрогазозварник, кухар, офіціант, бармен. Основними видами діяльності створеної структурної одиниці має стати практична робота учнів і майстрів виробничого навчання з відпрацювання сучасних технологій виробничої діяльності та освоєння сучасної техніки й технологічного обладнання, підвищення кваліфікації робітників із паралельним проведенням ґрунтовної експериментальної діяльності в напрямку накопичення теоретичного й практичного досвіду.

Напрацювання та здобутки планується розповсюджувати серед інших професійно-технічних закладів України шляхом проведення методичних секцій, практичних семінарів, конкурсів, відкритих навчальних тренінгів, виставок за участю зацікавлених партнерів і виробників технічного обладнання, устаткування, засобів ведення виробничої діяльності чи новітніх технологій. Наразі, укладено угоди про співпрацю з ПАТ “Плазматек” (регіональний виробник електродів), представництвом в Україні австрійського виробника механізованого зварювального обладнання Fronius”, фірмою “Суфле Агро Україна”. Училище є членом Всеукраїнської спілки зварювальників України та Асоціації фермерів Вінниччини. Тобто, навчання наших учнів виходить на якісно новий рівень.

ЧОМУ варто навчатися саме у ВПУ №42?
Андрій СОБОРОВ:
– Ми розуміємо, що для батьків їхня дитина найрозумніша, що вона повинна бути, як мінімум, заступником директора, а, можливо, навіть і Президентом. Але треба виходити з реалій життя. На сьогоднішній день керівників багато, а працювати нема кому. А наш навчальний заклад готує фахівців саме з тих професій, яких потребує економіка держави. До речі, ніхто не заважає людині, яка отримала робітничу професію, навчатися далі. Але в неї вже буде за плечима спеціальність (а в нашому випадку, не одна) та певний практичний досвід виконання робіт. Тим більше, що сьогодні більше цінується керівник , який вміє працювати руками, а, значить, має можливість проконтролювати якість виконання робіт підлеглими. Слід зазначити, що за останні два роки до училища в якості учнів прийшли понад 30 випускників технікумів та вищих навчальних закладів, які не змогли працевлаштуватися за фахом.
• Окрім створення належних побутових умов (див. попередню статтю про ВПУ-42), наш навчальний заклад дає змогу здобути саме практичні навички за професіями, яких навчає. Учні мають змогу працювати на землі, в тому числі, з використанням сучасної техніки, набувати навиків зі зварювання конструкцій, ремонтувати автомобільну та сільськогосподарську техніку в новій лабораторії слюсарів, здійснювати монтаж електромереж в училищі та навчальному господарстві, готувати різні страви в сучасних лабораторіях та їдальні.
До речі, наш навчальний заклад активно допомагає бійцям антитерористичної операції. Саме наші учні-кухарі готують багато різноманітних страв та кондитерських виробів, які потім директор училища особисто доставляє в зону АТО.
Ми постійно організовуємо для наших учнів екскурсії на різноманітні заходи, в тому числі, й навчально-пізнавальні.
Нещодавно група учнів відвідала обласний конкурс електромонтерів, що проходив в СО “Погребищенські електромережі”, і технічний директор “Вінницяобленерго” запросив їх на роботу.
Заклад намагається знайти підхід до учнів, вивчити їхні проблеми, допомогти.
Для здобуття якісної освіти потрібні три складові: сучасна матеріально-технічна база, викладачі-професіонали та бажання учнів вчитись. Перші дві складові наш навчальний заклад має, залишається бажання учнів здобувати важливі знання і навички.
Тих, хто має бажання отримати безоплатну якісну професійно-технічну освіту після закінчення 9-го та 11 класів – з радістю запрошуємо до нашого училища, про все інше подбаємо ми – викладачі. До речі, в навчальному закладі мають змогу навчатися не тільки вчорашні випускники шкіл, зарахування учнів до основних навчальних груп проводиться до 27 років включно.
Наша адреса: Вінницька обл., м. Погребище, вул. Рокитна, 12. Телефон для довідок: 067-430-68-98. До нас можна дістатись поїздом «Жашків-Козятин». (Більш детальна інформація – на сайті училища в мережі Інтернет).

ПІСЛЯМОВА.
ЧИТАЮЧИ ЦІ рядки, ви можете подумати, що наше училище – такий собі ідеальний навчальний заклад. Можливо, це близько до істини, але у нас також існує багато проблем: далеко не на всі добрі задуми вистачає коштів, когось дуже цікавить земля навчального закладу, існують певні проблеми із забезпеченням бензином для навчальних потреб, ми не встигаємо за зростанням цін на ті чи інші товари і послуги тощо. Адже, як не дивно, набагато більше коштує підготовка спеціаліста робітничої професії, ніж економіста, юриста чи інженера. Але основна проблема – зменшення кількості учнів – не тому, що діти не хочуть вступати до нашого навчального закладу, а тому, що великої кількості дітей у маленькому районі практично нема.
Також свій “внесок” у поглиблення цієї проблеми вносять так звані приватні “європейські”, “американські” та інші “університети” (хоча Америка і Європа про такі й не знає), які приймають на навчання всіх охочих (навіть тих, хто не склав успішно ЗНО), обіцяють “золоті гори”, а у підсумку їхній диплом не вартує навіть паперу чи пластику, на якому надрукований. Їх цікавлять тільки гроші за навчання, а батьки на це ведуться – спрацьовує синдром “Бурси”. Інший раз можна почути: буду годувати свині, залізу в борги, але моє “чадо” буде “академіком”. А потім ці “академіки” самі змушені годувати свиней та братися за будь-яку роботу, щоб вивчити вже своїх дітей, а диплом університету припадає пилюкою в шафі.
По-різному можна ставитися до нашого навчального закладу: хтось хвалить і, закінчивши училище, запрошує на навчання своїх братів, сестер та родичів, хтось приводить вже своїх дітей, хтось залишається отримувати підвищений робітничий розряд, більшість наших випускни- ків влаштовуються на роботу за спеціальністю, або продовжують навчання у вишах, але є й такі, кому тут було погано.
Ось тим, кому тут було “погано”, кого “нічому тут не навчили”, хочемо сказати: “Якщо людина не має бажання вчитись, якщо її на заняття треба затягувати важкою сільськогосподарською технікою, десять разів переконувати, що потрібно опанувати професію – то вона, звісно, отримує найнижчий робітничий розряд та мінімум знань”.
Так, ми випускаємо переважну більшість дітей, працюємо з кожним учнем індивідуально і, значною мірою, це дає свої- плоди – навіть з бешкетників виходять люди. Наш навчальний заклад виконує ще й соціальну функцію: ми привчаємо дітей до порядку, до правил гігієни, до відчуття колективу, готуємо до самостійного життя.

Матеріал підготувала журналіст Ірина Мельник