Училище, яке йде “в ногу з часом”

   Ні для кого не секрет, що в нашому училищі навчаються діти не тільки з Погребищенського району. Значна частина учнів – з інших районів і навіть з інших областей. Пропонуємо ознайомитись зі статтею про учнів нашого навчального закладу, які прибули з міста Тетіїв Київської області. Дана стаття розміщена в газеті «Тетіївська земля» і датована 22 травням 2018 року.

   Училище, яке йде “в ногу з часом”
   Приводом до написання цього матеріалу, стала, на перший погляд, ніби стандартна виробнича ситуація – до редакції завітав працівник Погребищенського профтехучилища подати оголошення-рекламу про набір учнів на 2018-2019 навчальний рік. Я спочатку скептично слухала про що він розповідав – мабуть, все-таки, в наших головах міцно “засів” стереотип про те, що “бурса” хороших знань не дає. Але чим далі співбесідник наводив аргументи на користь училища, з якого приїхав, тим більше зростав мій інтерес до цього навчального закладу – Вищого професійного училища № 42 з міста Погребище, що знаходиться за 40 км від Тетієва.
   Мій скепсис зрозумілий – головна місія закладів професійно-технічної освіти – забезпечити ринок праці необхідними кадрами, а це можливо лише якщо сама мережа закладів ПТО й перелік її професій будуть приведені у відповідність до потреб сучасної економіки. Адже в цілому по Україні рівень непрацевлаштованості випускників ПТУ досить високий. Це свідчить або про незатребуваність новоявлених робітників на регіональних ринках праці (що дуже сумнівно, адже потреба в працівниках технічних спеціальностей існує завжди), або про невідповідність якості професійної освіти сучасним виробничим потребам, враховуючи застарілу матеріальну базу навчальних закладів, що не оновлювалася ще з радянських часів. Так чи інакше, сьогодні в економіці України склалася ситуація, коли попит на робітничі спеціальності залишається незадоволеним уже протягом тривалого періоду, у той самий час рівень безробіття серед дипломованих робітників – найвищий серед інших професійних сфер. От звідси й формується стереотип: заклади ПТО не спроможні надавати учням професійні навички, затребувані на ринку праці.
   Та Андрію Миколайовичу Соборову, викладачу цього навчального закладу, вдалося цей стереотип («бурси», де навчаються лише двієчники) “помножити на нуль”. Після цікавого спілкування я довгий час перебувала у стані піднесення, почала задумуватися, а чи не обрати синові, який цьогоріч піде до 11 класу, цей навчальний заклад для здобуття робітничої спеціальності, наприклад, електрогазозварника і водія автомобіля (кат. “С”), чи слюсаря з ремонту автомобілів, водія автотранспортних засобів (кат. “С”).
   Адже реалії життя показують, що “виші” – інститути та університети – на сьогодні лише добряче “б’ють по кишені” і часто після їх закінчення наші діти не можуть влаштуватися на роботу, а з іншого боку – мають низьку зарплату. Це ж підтвердили мені у Тетіївському центрі зайнятості. От і моя донька, попрацювавши у Києві 1,5 року вихователем у дитсадку на “мінімалку”, подалася з чоловіком до Польщі. А племінник, провчившись три роки у столичному університеті “Україна” і сплативши численні гроші, роздивився, що далі продовжувати дороговартісне навчання не варто, отримав кваліфікацію лише “молодшого спеціаліста”.
    Тож у мене запитання: а який сенс при такій скруті в сьогоднішню вищу освіту вкладати кошти? Адже Україна за кількістю вузів посідає перше місце в Європі, однак має і перше місце в Європі за числом незайнятих фахівців з вищою освітою.
   Буду рвати жили, аби ще один “дипломник” поїхав до Польщі, або пішов працювати туди, де є будь-яка робота? Звісно, не буду. Особливо за умов, коли можна здобути спеціальність безкоштовно. Тому почала придивлятися до цього училища. 25-річна робота в газеті навчила мене аналізувати і перевіряти почуте чи побачене. А тому я організувала зустріч у стінах редакції з нашими юними краянами, які навчаються в Погребищенському училищі – першокурсником Сашком Безобчуком, другокурсницею Машею Загоруйко та третьокурсником Олексієм Юрченком.

   Олександр БЕЗОБЧУК: “Термін навчання зараховується до трудового стажу”
   Саша – першокурсник. Після 9 класу здобуває професію “три в одному” – електромонтера з обслуговування електроустановок, електрогазозварника і водія автотранспортних засобів (кат. “С”), а також отримує повну середню освіту за шкільною програмою. Розповідає, що спочатку було лячно – нове місце, нові викладачі, одногрупники. “Сумував за домівкою рівно три дні”, – сміється Сашко. Адже умови тут створені для дітей дуже комфортні. Хлопець розповідає, що навчання безкоштовне, зарахування до навчального закладу здійснюється без вступних іспитів, термін навчання зараховується до трудового стажу. Учням виплачується академічна та соціальна стипендії. Зокрема, академічна звичайна складає (на даний час) 490 гривень і перше півріччя її отримують всі без виключення першокурсники. Потім стипендія нараховується за результатами навчання (середній бал успішності повинен складати не менше 7). Академічну підвищену стипендію у розмірі 713 гривень отримують відмінники навчання. Академічна обласна складає 637 гривень, яку отримують переможці та призери різноманітних обласних та Всеукраїнських конкурсів та олімпіад. Незалежно від успішності, соціальну стипендію (450 грн.) отримують діти учасників АТО, з малозабезпечених сімей, “чорнобильці”. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування отримують стипендію у розмірі 1180 грн. та, додатково, 1000 гривень на навчальні потреби .
    Звичайно, не міг оминути юнак і такий аспект, як харчування. Адже для хлопців, це дуже важливо. В училищі організовано трьохразове харчування. Отже, можна повноцінно поснідати, пообідати і повечеряти. Вартість одного обіду для учня складає 5 грн., що є суто символічною платнею. Решту витрат покриває училище з власних джерел. Тож, якщо учень харчується один раз в день протягом місяця – наприклад, лише обідає – відраховується 20% від стипендії, якщо тричі – 50%. Їдальня – простора. Там одночасно може обідати 150 дітей.

    Марія ЗАГОРУЙКО: “Гуртожиток для всіх учнів є безкоштовним”

    Маша другий рік навчається на кухаря-кондитера. Ця весела дівчина відмінниця по спеціальних предметах, староста групи, вміє водити авто. Вона розповідає, що молодь училища має всі умови для гармонійного фізичного розвитку. Спортивна база училища – одна з найкращих в області, а це є не абияка запорука майбутніх перемог і здобутків, недаремно спортивні команди закладу є постійними призерами районних та обласних змагань.
    Зручно, що поруч розташований п’ятиповерховий гуртожиток, який розділений на дві частини: для хлопців і для дівчат. У кімнаті 3-4 людини. Всі вікна в житлових кімнатах металопластикові. Практично всі меблі нові. На кожному поверсі функціонує кімната відпочинку з м’якими меблями та телевізорами. Також в гуртожитку є три кухні, де учні мають змогу самостійно готувати, хоча для них, як уже згадували, організоване триразове харчування в їдальні. До речі, учням дозволено привозити та користуватися холодильниками, електрочайниками, комп’ютерною технікою, за умов дотримання правил електробезпеки.
    На кожному поверсі є душові та туалети, кімнати з холодильниками загального користування. Є й де випрати одяг – встановлені пральні машини.
    Для безпеки учнів в гуртожитку ведеться відеоспостереження, постійно чергують вахтери, вихователі та педагогічні працівники. Також є технічні служби для підтримання комфортних умов проживання. Маша сміється, що чиновники, які сюди приїжджають, побувавши в гуртожитку, називають його готелем. Також до послуг учнів (і не тільки в навчальні години) спортивна та тренажерна зали. Зокрема, тренажерна зала не поступається аналогічним залам дорогих фітнес-клубів. Постійно діють спортивні секції з футболу, волейболу та баскетболу, стрілецький тир, актова зала. Училище має медичний пункт, кабінет психолога, комп’ютеризовану бібліотеку з мережею Інтернет та новими сучасними підручниками.

    Олексій ЮРЧЕНКО: “Ми з хлопцями самотужки “зварили” огорожу, що встановили навколо училища – і тепер ошатна територія стала ще краща”.

    Третьокурсник Олексій розповідає, що у квітні поточного року на базі училища було відкрито Навчально-практичний центр агротехнічних технологій, а ще проводився ІІ етап Всеукраїнського конкурсу професійної майстерності серед учнів ПТНЗ Вінниччини з професії “Електрозварник ручного зварювання”. Саме представник ВПУ №42 став переможцем даного етапу та буде захищати честь Вінницької області у фіналі конкурсу у місті Харків.
   Училище має “круту” навчально-матеріальну базу: кабінети з теоретичної підготовки, два комп’ютерних класи , 8 мультимедійних комплексів, 9 навчально-виробничих лабораторій із сучасним обладнанням, навчальне кафе, автодром. На машинному дворі – повно техніки – 15 автомобілів та 12 тракторів, 2 сучасні зернозбиральні комбайни, повний набір грунтообробної техніки та причіпного інвентаря.
    Така міцна база дає можливість учням отримати досвід, який потім стане в нагоді після закінчення училища. Є можливість стажуватися на виробництві, учні залучаються до робіт в навчальному господарстві. Якщо учень не зміг влаштуватися на практику сам, його влаштовує училище.
    Добрі практичні навики учні отримують під час благоустрою свого навчального закладу. Олексій з однокурсниками самостійно “зварили” огорожу, що встановили навколо училища – і тепер ошатна територія, яка стараннями учнів та їхніх наставників перетворена в чарівну оазу з туй, ялиці, розмаїття квітів, у поєднанні з казковими композиціями з елементами фольклору, стала ще кращою.
    Тож наше училище та його викладачі – найкращі, – завершує свою розповідь Олексій. – Найголовніше моє враження – відчуття свободи, незалежності, усвідомлення зробленого вибору у чудових і комфортних умовах навчання і проживання. Я сам пішов в училище. Саме мені потрібні знання і вміння для подальшого працевлаштування. Я керую своїм життям, а училище спрямовує мене в потрібне і правильне русло.
    Олексій вже здобув професію електромонтера та опановує інші спеціальності – електрогазозварника та водія.
    До речі, у 2018 році Міжнародне журі присвоїло ВПУ № 42 м. Погребище високе звання Лідера професійної освіти України, яке було вручено директору училища С.В. Огороднику президентом Національної академії педагогічних наук України В.Г. Кременем на головній події освітньої галузі України – Дев’ятій міжнародній виставці “Сучасні заклади освіти”.

   (Далі буде… як училище самостійно заробляє кошти, про сучасні технології та інші цікавинки з життя навчального закладу читайте в одному з наступних номерів районки).

Ірина Мельник