Тобі, училище, і шана, і хвала

Відбулось в училищі свято,
Злетіло, як зоряна мить.
30 років – багато чи мало,
Та серце однако щемить.

Здається, недавно це було.
Місяць листопад, 1984 рік.
Училище 42, наказом № 260
Засновано в Погребищі на довгі роки.

Плинув рік за роком,
Змінювалось наше буття.
А училище знову і знову
Продовжувало професійне життя.

Мінялися вивіски, назви,
Шуміли у полі жита…
Та дійсність давала підказку,
Як творити його майбуття.

Сьогоднішнє училище – це загартований часом та випробуваннями навчальний заклад, що пройшов шлях становлення від сільськогосподарського професійного училища до навчального закладу з можливістю підготовки робітничих кадрів з підвищеними розрядами. Його історія багатогранна і різноманітна. Історія, що поєднує становлення педагогічного та учнівського колективів, розвиток інфраструктури закладу та творчих надбань, що принесли йому визнання в регіоні та на теренах України.

Колись наймолодший колектив в області, що входив до складу наймолодшого навчального закладу, нині досвідчений з життєвим та трудовим досвідом. Багато його працівників, що трудилися в училищі чи продовжують свою педагогічну діяльність стали прикладом для молодого покоління. Їх майстерність та професійна завзятість перетворили колишніх учнів у фахівців своєї справи, які примножують своєю сумлінною працею виробничий потенціал країни. Хочеться з нагоди святкової дати, згадати всіх добрим словом, побажати довгих років життя та невичерпного натхнення, яким Ви щиро ділилися з своїми вихованцями. Віриться, що добра справа, започаткована в 90 роках 20 століття, і в нинішніх нелегких умовах існування нашої держави приноситиме вагомі позитивні здобутки, якими змінюватиме життя нашого краю і країни на краще. А нинішнім і майбутнім учням дасть добре підгрунття для їх розвитку та становлення як кваліфікованих робітників, так і особистостей, здатних відстояти власну гідність та творити своє майбутнє в нашій прекрасній державі, ім’я якій – Україна.

Тут професій навчають різних
Викладачі та майстри,
І стане їх досвід корисним
Для нинішньої дітвори.

Як трактор завести, машину,
Чи вміти цим всім керувать,
В училищі кожну дитину,
Як знати захоче,навчать.

Зварити як борщ з пампушками
Чи торта смачного спекти,
І все це своїми руками
Навчитися зможеш і ти.

Зварник – це творча людина:
З металу він творить дива.
А щоб в тебе все це получилось,
Здобудь ти для себе цей фах.
Бухгалтер – професія віку.
Рахунки, проводки щоб знать.
До нас поступити Вам треба,
Бо цього в нас також навчать.

З комп’ютером дружиш – прекрасно.
Та щоб мати комп’ютерний фах,
Навчайся три роки старанно
І диплом будеш мати в руках.

Отож, не задумуйся, друже,
В училище з часом приходь.
І впевненим кроком завзято,
Ти світу нового пізнай.

Символічно, що в листопаді також відзначається День працівників сільського господарства. Училище, як навчальний заклад, має основний профіль підготовки саме професії пов’язані з сільськогосподарським виробництвом. І за 30 – річчя своєї діяльності підготувало не одну тисячу кваліфікованих робітників.

Поважне ставлення в Україні до аграріїв було з діда – прадіда. Любов і шана до землі, передавалися із вуст в уста, що дозволило нашому народу не втратити власну ідентичність та залишитися вправними хліборобами.

Щедрий ужинок в загальноукраїнський сніпвнесло і навчально-виробниче господарство «Васильківське», що створено при навчальному закладі. На його базі учні мають чудову можливість відпрацьовувати всі практичні та технологічні операції, працювати на новій техніці і що найважливіше, бачити кінцевий результат власної праці. Зароблені кошти від реалізації продукції рослинництва в нинішньому році витрачено на оновлення меблів у гуртожитку(що значно поліпшило умови проживання учнів), придбання сучасних спортивних тренажерів та іншого спортивного спорядження, розширення і осучаснення діючих лабораторій і майстерень з підготовки кухарів, кондитерів та електромонтерів.

Тож з нагоди професійного свята хліборобів, творчі колективи училища щиро привітали всіх причетних до цієї галузі викладачів, майстрів виробничого навчання, технічний персонал та майбутніх продовжувачів цієї справи – учнів училища. Для них зі святкової сцени лунали пісні, звучали прозові твори і на добру справу, вручено запашний коровай з ужинку нового врожаю. Турбота про нашу землю, про її майбутнє, повага до простих трударів,сповнює нассилами продовжувати справу своїх наставників, а для цього ми, учні училища, будемо навчатися і вдосконалювати власні вміння не шкодуючи ні сил ні часу.

Бенардович Ірина – учениця 34 групи.