Соціально-психологічний супровід внутрішньо переміщених сімей

Слова бабусі, що з дитинства говорила нам, своїм внучатам, закарбувалися в моїй пам’яті.  Ще тоді я не розуміла чому такі почуття охоплюють її серце. В той час коли ми  по-дитячому отримували задоволення від життя, насолоджуючись темними сонячними промінчиками, пізнаючи наш цікавий та багатий всесвіт, безперестанку бешкетуючи, з бабусиних уст не сходили слова «Дай Бог мирного неба над вами. Діти не повинні бачити війну».

Мої спогади про війну пов’язанні з розповідями  дідуся та з прочитаними сторінками книг. Як би хотілося вберегти серця діток України від жахіть війни. Нажаль, реалії інші, тепер і наші діти знають, що таке війна.

Безліч українців, рятуючись від жахіть війни, змушені залишити свої рідні домівки та виїжджати за кордон або у відносно безпечні куточки України, тим самим знаходячись у внутрішній міграції. Вище професійне училище № 42 м. Погребище з початку повномасштабної війни в Україні прийняло у своїх стінах близько 2 тисяч внутрішньо переміщених осіб, серед яких 350 діток.  Після тимчасового перебування на постійній основі проживати залишилося 120 дорослих та 38 дітей. Прибувши до нас, так як і будь-яке інше місце  тимчасового перебування, батьки та діти стикаються не лише з адаптацією до нових умов життя, а й насамперед зі значними стресовими ситуаціями, як результат пережитого та побаченого.

Ми повинні чітко розуміти, що війна проходить не лише в зоні бойових дій. Війна всередині кожного із нас: там, на лінії фронту вона фізична, за її межами – вона психологічна. Саме тому, усвідомлюючи серйозність  та вагомість пережитих психологічних травм, адміністрація Вищого професійного училища № 42 м. Погребище забезпечила соціально-психологічний супровід внутрішньо переміщених осіб.

Початковим етапом роботи  було облаштування навчального психологічного кабінету для роботи з дітками різних вікових категорій (1,5-14 років). За сприяння адміністрації навчального закладу  було облаштовано дитячу ігрову кімнату (іграшки, набори для малювання, Юнгіанська пісочниця) в якій здійснюється психологічний супровід діток у груповій та індивідуальній формах проведення. 

Діти насправді мало говорять про свої проблеми і це не тому, що їх у них немає, вони просто не повністю розуміють їхню наявність. Саме вони є найбільш вразливіші до стресових та травмуючих ситуацій. Емоційна сфера найпершою реагує на зміни в житті дитини.  Усвідомлюючи дану особливість психологічний супровід діток з числа внутрішньо переміщених осіб ми побудували в напрямку пошуку природніх ресурсів для подолання  труднощів, збереження емоційного  балансу, допомога в подоланнях страхів, соціалізація та пошук особистісних ресурсів для боротьби з негативними емоціями та станами. Кожен проведений захід мав цілепокладаючу мету, що полягала  в відновленні процесу звичної життєдіяльності дитини.

Початковим етапом роботи звісно було надання першої психологічної допомоги. В рамках реалізації якої було проведено ряд занять в напрямку нормалізації психоемоційного стану, згідно реалізації відповідної арт-програми. До роботи в якій активно залучалися працівники училища Діна Козачук, Віта Сурменко, Тетяна Ременюк,  Олена Гавриш, Наталя Кияниця, які допомагали практичному психологу  в інсценізації психотерапевтичних казок, музичних хвилинок та проведенні психогімнастики.

Серед активних форм роботи використовувалися  АРТ-терапевтичні методи. Прикладом даної діяльності було проведення  майстер-класів з використання елементів  тістопластики. До проведення даного заходу активно залучилися майстри виробничого навчання з професії «Кухар, кондитер» – Леся Сіренко , Галина Колотуцька, Людмила Очеретяна, Ніна Годонюк, Ольга Шиян  та практичний психолог Тетяна Нагало. Під час майстер-класу дітки працювали з тістом, випікаючи надзвичайно смачне печиво та розфарбовуючи його в кольори патріотичної символіки України. Серця діток були переповненні радістю, добротою, милосердям та цікавістю. Кожен із них з надзвичайною відповідальністю визначав на тісті географічні кордони нашої Батьківщини та розфарбовував  їх в синьо-жовті кольори. Результат перевершив наші очікування. Дітки та їхні батьки залишилися надзвичайно задоволенні та мотивовані, а майстри виробничого навчання показали весь свій професіоналізм та майстерність.

Цікавим та продуктивним видався майстер-клас з випікання млинців. Учасники майстер-класу навчилися перетворювати набір продуктів на смачні та солодкі сонечка. Кожен учасник пробував себе в ролі  кухара-чарівника. Всі ми разом поринули в домашню атмосферу та відчули себе надзвичайно компетентними в галузі кулінарії. Вправністю та бажанням творити з дітками поділилися майстер виробничого навчання Леся Сіренко та практичний психолог Тетяна Нагало.  З дитячої руки млинці народжувалися дуже швидко, зникали вони ще з більшою швидкістю. Це було не просто смачно, але й весело.

Дані заходи проводилися з заохоченням діток приносити користь оточуючим. В результаті чого по завершенню даних міроприємств старшими учасниками було організовано чаювання разом з поїданням смаколиків власного приготування.

В реалізації поставленої мети в напрямку психологічного супроводу внутрішньо переміщених осіб нами використовуються найрізноманітріші форми та методи, серед них: психогімнастика, психотерапевтичні казки, вправи на заземлення, АРТ-терапевтичні техніки, дуо-малювання, енерджайзери, програвання сюжетів, соціоігри, хвилинки дружби, емоційний дартс, ігри на розвиток тактильних відчуттів, театралізація, «пісочна країна», ігри з кольором та ігри- релаксації.

Дуже цікавою формою роботи для діток в напрямку соціально-психологічного супроводу є організація арт-майстерні. На заняттях з арт-терапії або «лікування мистецтвом» діткам вдавалося віднайти власну душевну гармонію. Для наймолодших підходило малювання, старшим сподобалися аплікації та робота в Юнгіанській пісочниці.

Хотілося б відзначити допомогу в проведенні заходів в арт-майстерні і КЗ «Погребищенська ДМШ» в особі директорки Наталії Бенеди, яка радо відкрила двері свого навчального закладу для наших діток провівши майстер-клас по розписуванню писанок. Цим самим підтвердивши те, що чужих дітей не буває, біль українських дітей – це наш спільний біль.

Окрім соціально-психологічного супроводу здійснювався і педагогічний супровід, в рамках якого усі дітки шкільного віку були закріпленні за навчальними класами  Погребищенського опорного освітнього закладу № 1.

Батьки дітей та викладачі нашого училища досить швидко самоорганізувалися, проводячи з дітками у вільний час заняття з фізичної культури в спортивній залі училища.

 Всі ці методи допомагають впоратися з сильними емоціями та переживаннями, які складно висловити словами, стимулюють підвищення самооцінки, соціалізацію, допомагають виплеснути негативні емоції та почуття та просто порадіти, як діткам так і дорослим.

Пам’ятаймо, що зараз немає неважливої роботи, немає неважливих подій та людей. Зігріваймо своєю любов’ю дитячі серця, захищаймо їх від зла війни. Кожен із нас по крихті  здійснює вклад у майбутнє нашої Славної України. Перемога вже скоро. Все буде Україна.

Практичний психолог Тетяна Нагало