День української писемності

На початку листопада весь слов’янський світ вшановує пам’ять Нестора Літописця, а в нас в Україні, цей день, згідно з указом Президента відзначається, як День української писемності та мови.
З нагоди свята всі не байдужі громадяни, студенти, учні взяли участь у написанні п’ятнадцятого Всеукраїнського радіо диктанту національної єдності. Не залишилися осторонь учні та викладачі нашого училища, які, перейнявшись цікавістю і щирим бажанням сіли за парти, щоб писати диктант. Адже саме мова – жива, неповторна, велична і є тим безцінним скарбом народу який звеличує кожного з нас. Годі вже бідкатися про утиски рідної мови. Доречніше користуватися нею щоднини, тоді ми помітимо, як проблема українізації зникне раз і назавжди.
Вагомим аспектом у залученні молоді до вивчення рідної мови є інформаційно-виховні години. Тож не дивно, що одна з них на тему «Літопис мови від Нестора Літописця до сьогодення» продовжила перелік заходів, присвячених рідній мові.
Під керівництвом викладача української мови та літератури Олени Яківни Маркітан учні підготували цікаву і пізнавальну програму. Зокрема, ведучі у своєму вступному слові розповіли про значення рідної мови у різних сферах нашого життя. Глядачі, затамувавши подих, слухали і спостерігали за виступами своїх ровесників: Сорокопуд Катерини, Ковбас Ольги, Дудника Самуїла, Демчик Валентини, Істратій Аліни та переглянули два відеофрагменти про життєвий та творчий шлях Нестора Літописця.

Несподіванкою для всіх присутніх стала поява самого Нестора, художній образ якого зіграв Самуїл Дудник. Мудра, велична, повчальна його настанова не залишила байдужим жодного присутнього в залі глядача. Адже Нестор Літописець – одним із перших возвеличив слово. Воно, як вічне диво, піднялося і поширилося світом. І стало Слово світлом, у Слові все розквітло у ньому мудрість віків нам передана і нам його берегти та примножувати.

А яка ж багата наша пісенна творчість. Слово у пісні – то її основа, а мелодія – її гармонія. У виконанні учнів 17 групи Ярослава Моргуна та сестер Ніки й Ірини Шиговських лунала, завойовуючи симпатії, пісня «Мова єднання».
На мою думку, ця виховна година змусила кожного учня задуматись над тим яке вагоме значення має наша рідна українська мова в житті кожної людини. І чи не грішимо ми, бездумно засмічуючи мову нецензурною лексикою чи так званим «сленгом».
Нам жити на цій землі і відповідати за її майбутнє. А отже рідна мова – це єднання душ, сердець, у ній краса, сила наша, мудрість віків і пам’ять тисячоліть.
Тож понесемо, друзі, як вогонь у серці, у майбутнє, невгасиму мову, Слово незабутнє.

Юлія Турлевська, учениця 15 групи.