«ЧАС І ДОСІ НЕ ЗАГОЇВ РАНИ, ЦЕЙ ОДВІЧНИЙ БІЛЬ АФГАНІСТАНУ…»
Війна. Чужа. Неждана. Непотрібна.
Геройство. Біль. Дочасна сивина.
Прокляття чаша випита до дна.
Жорстока тиша. Вибухоподібна.
Війна. Війна. Війна.
Будь-яка війна – це катастрофа для людства. Вона нехтує найбільшою цінністю на землі – людським життям.
В народну пам’ять глибоко врізалася неоголошена афганська війна, відгомін якої ми відчуваємо й досі. Вона чорним смерчем пронеслася над просторами України, зачепила переважно прості родини робітників і селян, які віддали своїх, часто єдиних, синів до армії, не відаючи, через яке пекло їм доведеться пройти.
13 лютого в актовій залі училища відбувся виховний захід, приурочений 31-ій річниці виведення військ з Афганістану, куди були запрошені учасники бойових дій на території інших держав, воїни-афганці Лошак Микола Іванович та Дембовський Віктор Степанович.
Афганська війна тривала 9 років 1 місяць і 19 днів. І щоб зараз не говорили про ту війну, наші солдати вчинили так, як велів їм обов’язок, як підказувала совість, а значить правильно, тому що іншого шляху у них не було.
Солдатам-афганцям з нашого міста випав щасливий квиток – їм випало жити. Вони повернулись до рідного дому, впорядковують рідну українську землю. Кожен із них найкраще розуміє цінність людського життя і сутність мирного існування, кожен знає як боляче оплакувати втрати, кожен із них чесний перед власною совістю і світлою пам’яттю. Для кожного Афган є незабутньою пам’яттю про суворі дні війни, про безкорисливу дружбу і вірність військовому обов’язку.
Стребкова М.Г., художній керівник