В мені мене аж дві
Одна гримить каструлями
А друга тихо пишне при вікні,
Вбирає в серце сонця чисті струмені…
Мене аж дві — в одній мені
Одна вчиняє тісто, варить, смажить,
Сукеночки пере та сорочки.
А друга цілу ніч черкає аркуш,
Вкладає душу в лагідні рядки…
Одна безжально поганяє пріч
Того, до кого друга лине серцем…
Одна на слово зле
Лиш розсміється,
А друга буде плакати всю ніч…
Лариса Семко
13 березня 2018 року в Погребищенській центральній районній бібліотеці відбувся поетичний вернісаж, приурочений 60-річчю від дня народження нашої землячки, поетеси, лауреата обласної молодіжної премії ім. Миколи Трублаїні (1986) Лариси Степанівни Семко.
На жаль поетеса рано пішла з життя. У 51 рік душа її відлетіла за межу вічності. Але поезія зосталась нам у спадок. Лариса Степанівна написала сотні віршів. Це був не плач, і не голосіння над своєю долею, не образа на життя. Це були мужні і ліричні рядки, що продовжують і зараз проймати душу, це були рядки сповнені віри і надії в день прийдешній.
На вернісаж завітали вихованці нашого навчального закладу — група № 32 з наставником – майстром виробничого навчання Задернівським В.С. та бібліотечним працівником училища Севериновою Т.А.
Учасники вернісажу мали змогу відкрити для себе цю прекрасну, щедро обдаровану талантами людину: Лариса свої вірші клала на музику, грала на багатьох музичних інструментах, вільно володіла французькою мовою.
Учні училища декламували вірші поетеси в супроводі ліричної музики, переглядали підготовлені працівниками ЦРБ відеопрезентацію та виставку творчих збірок, мандруючи шляхами долі Надросянської поетки.
Своїми спогадами про Ларису Семко поділився журналіст і друг поетеси Ю.Хмельовий.
«Я долі гіркої ніяк не боюся…»
«Сміється світ зеленим оксамитом,
дзвенить, бринить, видзвонює роса.
А я всміхаюсь сонячно до світу
і обіймаю серцем небеса»
Л. Семко
Голумбієвський А.П.- в.о.заступника
директора з виховної роботи
1 Коментар до сих пір
ЄвгеніяОпубліковано 3:37 пп - Июл 19, 2022
Я приємно вражена цією інформацією,що спільнота Погребищенського району,так щиро і на високому рівні вшановує пам’ять і талант неперевершеної поетеси,мужньої,мудрої, талановитої Лариси Степанівни Семко.Я її однокдасниця,болить дуща,а серце плаче,що такою молодою пішла від нас.Спогади про неї залишились найприємніші:дякую за її талант,людяність, доброту і товаришськіть.Душу огортає пекучий біль і сум,що вона вже не з нами…Дякую,що шануєте її творчість.З повагою-Євгенія Гусєва-Гусаківська,м.Житомир